Skip to content

Narrow screen resolution Wide screen resolution Auto adjust screen size Increase font size Decrease font size Default font size default color brick color green color

Рівненський обласний науково-практичний тижневик

Рівненський обласний науково-практичний тижневик. Заснований в серпні 1998 року

Ви знаходитесь тут:Головна сторінка arrow Всі матеріали сайту arrow ЛЯМБЛІОЗ ТА ЙОГО ПРОФІЛАКТИКА
ЛЯМБЛІОЗ ТА ЙОГО ПРОФІЛАКТИКА Надрукувати Надіслати електронною поштою
14.04.2008
Лямбліоз – протозойна інвазія, яка перебігає з переважним ураженням тонкого кишечнику та супроводжується у деяких хворих алергічними та неврологічними симптомами. Лямбліоз розповсюджений повсюди, серед дорослого населення розвинених країн інвазованість лямбліозом становить від 3 до 10%. Зараженість дітей в 3-5 разів більша, ніж дорослих. Діти можуть заражатись вже з першого місяця життя.
Збудником лямбліозу є кишечні джгутикові найпростіші – Lamblia intestihalis, які в циклі свого розвитку мають вегетативну і цистну стадії та мають розміри в середньому 9-12 мкм. Лямблії паразитують на поверхні епітелію тонкого кишечнику (науковці заперечують можливість паразитування лямблій в жовчному міхурі та протоках печінки), де своєю життєдіяльністю порушують процеси всмоктування жирів, вуглеводів, білків та вітамінів, особливо жиророзчинних, змінюється обмін фолієвої кислоти, рибофлавіну, тіаміну, знижується концентрація в сироватці крові аскорбінової кислоти, вітаміну А та каротину. На 1 см2 слизової оболонки кишечнику може знаходитись більше 1 млн. лямблій. Однак реєструються випадки виявлення лямблій при відсутності патологічного процесу. В таких випадках їх оцінюють як умовно патогенні організми, ступінь патогенності яких залежить від низки факторів (наявність супутніх захворювань, зниження імунореактивності, вітамінна недостатність, характер харчування), при наявності яких безсимптомне носійство може перейти в хворобу - лямбліоз.
Клінічні прояви лямбліозу дуже різноманітні, це і дискінезія дванадцятипалої кишки, дуоденіт, ентерит, ентероколіт, холецистит, невротичні симптоми (слабкість, головні болі, болі в ділянці серця, особливо у дітей), алергічні прояви (еритема, кропивниця, риніти, артрити). Частота маніфестного лямбліозу становить 13-43%, субклінічного 49%, безсимптомного 25-28% від числа інвазованих лямбліями. На сучасному етапі думка вчених така: з якої б позиції не підходити до питання патогенезу лямбліозу, необхідно проводити протилямбліозну терапію при їх виявленні.
Людина заражається лямбліозом при потраплянні в організм інвазійних цист лямблій. Джерелом інфекції є людина, яка виділяє цисти лямблій і, можливо, деякі види тварин, з якими людина часто контактує - собаки, велика рогата худоба, свині та інші, серед яких теж широко розповсюджений лямбліоз. Кількість життєздатних цист лямблій, які виділяються з фекаліями, може становити 23 млн. в 1 г, а в середньому вона становить 1,8 млн. в 1 г.
Передається лямбліоз шляхом потрапляння контамінованих цист через ротову порожнину, при цьому факторами передачі є забруднені вода, харчові продукти, грунт, руки, механічними переносниками можуть слугувати мухи. В дослідах на добровольцях було доведено, що потрапляння в травну систему від 1 до 10 цист лямблій призводить до розвитку інвазії у 10-30% людей. Цистам лямблій властива висока стійкість у зовнішньому середовищі. У воді природних водойм (ставки, річки, озера) при температурі 21-22 градуси вони живуть 1-3 місяці, на поверхні яблук - до 6 годин, на хлібі - 6-12 годин, у молочних продуктах при температурі 18-25 градусів - 12 діб, а при 2-6 градусів - до 112 діб. На тілі мух цисти зберігають життєздатність 3 години, а у вмісті кишечнику - до 48 годин. При температурі 60-70 градусів цисти гинуть через 5-10 хвилин, при кип’ятінні - моментально.
Профілактика лямбліозу, як і будь-якої кишкової інфекції, проводиться з метою усунення факторів передачі цист лямблій. Це покращення соціально-побутових умов, якості питної води, рівня комунального благоустрою населених пунктів. Кожному треба пам’ятати, що щоденно можна заразитись лямбліозом при вживанні немитих свіжих овочів, фруктів, столової зелені, забруднених фекаліями інвазованих лямбліями людини або тварини, забрудненні продуктів мухами та іншими побутовими комахами. Ці шляхи передачі лямбліозу кожна людина може усунути сама, дотримуючись елементарних правил особистої гігієни та харчування.
Тетяна САВЧУК, лікар-паразитолог Дубенської райСЕС
Останє оновлення ( 14.04.2008 )
 
< Попередня   Наступна >
Назад

Номери газети

Архів номерів газети

Зараз на сайті

Пропонуємо друк медичних бланків - звертайтеся до редакції газети