Skip to content

Narrow screen resolution Wide screen resolution Auto adjust screen size Increase font size Decrease font size Default font size default color brick color green color

Рівненський обласний науково-практичний тижневик

Рівненський обласний науково-практичний тижневик. Заснований в серпні 1998 року

Ви знаходитесь тут:Головна сторінка
ЕНТЕРОВІРУСНІ ЗАХВОРЮВАННЯ У ДІТЕЙ Надрукувати Надіслати електронною поштою
15.11.2013
Ентеровірусні захворювання - це група гострих вірусних інфекцій, що викликаються ентеровірусами і характеризуються широким спектром клінічних проявів – від безсимптомного перебігу до тяжких уражень центральної нервової системи або внутрішніх органів.
В останні роки спостерігається тенденція до активації ентеровірусної інфекції в світі, про що свідчать зареєстровані в різних країнах епідеміологічні підйоми захворюваності.

    Географія ентеровірусних інфекцій надзвичайно широка й охоплює всі країни світу. Так, у науковій літературі описано спалахи ентеровірусного менінгіту у Франції (2002 р., 559 випадків), в Японії (2000 р., захворіло кілька сотень людей, були смертельні випадки), США (2001 р., більш як 100 випадків), Іспанії (2000 р.,135 випадків), Німечині (2001 р., 70 випадків). Найбільші з описаних спалахів були на Тайвані (1998-2000 р., захворіло близько 3 тисяч людей) і в Сінгапурі (2000 рік, 1000 випадків, і 4 з них смертельні). В Україні останній спалах ентеровірусної інфекції зареєстровано в 1998 році (захворіло 294 людини).

Етіологія

Ентеровіруси відносяться до сімейства пікорновірусів. Вони мають невеликі розміри -18-30 нм в діаметрі, містять РНК, стійкі в зовнішньому середовищі, довго зберігаються у водопровідній (780 днів) і морській воді (10-18 днів). Група ентеровірусів включає численні штами коксаківірусів, ЕСНО-вірусів, поліовірусів. Віруси Коксакі поділені на групи А (23 серотипи) і В (6 серотипів). Віруси Коксакі групи А викликають в’ялі паралічі, Коксакі В некротичні й запальні зміни в ЦНС з розвитком спастичних паралічів, вогнищевих міозитів, зміни в м’язах серця, печінки. Віруси ЕСНО поділені на 32 серотипи. Вони викликають асептичні менінгіти, екзантеми, міокардити.

Епідеміологія

Джерелом інфекції є людина. Механізм передачі вірусів переважно фекально-оральний. Існування ентеровірусів у природі обумовлено наявністю двох основних резервуарів - людини, в якого відбувається розмноження і накопичення вірусу, і зовнішнього середовища (вода, грунт, харчові продукти), в якому вони здатні виживати завдяки високій стійкості. Внаслідок цього існує ризик ще і контактно-побутового механізму передачі. Факторами передачі при цьому можуть бути інфіковані овочі, фрукти, брудні руки, вода у відкритих водоймах, басейнах. Описується вертикальний шлях передачі ентеровірусної інфекції.
Високий ризик вродженої ентеровірусної інфекції, як правило, визначається не гострим ентеровірусним захворюванням, перенесеним матір’ю під час вагітності, а наявністю у жінки персистентної форми ентеровірусної інфекції. З вродженою ентеровірусною інфекцією пов’язують синдром раптової дитячої смерті.
Інфіковані діти виділяють вірус із дихальних шляхів протягом 1-3 тижнів від моменту захворювання, з калом - 7-11 тижнів від початку захворювання. Максимальна захворюваність на ентеровірусну інфекцію спостерігаються у дітей від 3-до 10 років. Пік захворювання припадає на літньо-осінній період. У дітей після перенесеного захворювання формується тривалий (до кількох років) типоспецифічний імунітет.

Клінічна картина

Інкубаційний період при ентеровірусній інфекції – 2-10 днів. Спектр клінічних проявів ентеровірусної інфекції різноманітний, це зумовлене широкою пантропністю вірусів майже до усіх тканин та органів дитячого організму. Найчастіше зустрічаються такі форми ентеровірусної інфекції: неспецифічна ентеровірусна лихоманка, ентеровірусний везикулярний стоматит, герметична ангіна, неспецифічні екзантеми, плевродінія (епідемічна міальгія), гострий геморагічний кон’юнктивіт, ентеровірусні міокардити та перикардити, ентеровірусні діареї, ентеровірусні менінгіти, енцефаліти.
Неспецифічна ентеровірусна лихоманка. Найбільш часто хворіють діти перших трьох років життя. Захворювання починається раптово з підвищення температури тіла до 38,5-40 градусів, загальної слабкості, в’ялості. У більшості дітей може турбувати нудота, блювота, діарея, болі в горлі та м’язах. При огляді таких пацієнтів виявляють симтоми кон’юнктивіту, незначну гіперемію зіва, гіперплазію шийних лімфатичних вузлів. Інколи виявляють слабопозитивні менінгіальні симптоми. Лихоманка триває в середньому до 3 днів.
Ентеровірусний везикулярний стоматит. Захворювання найчастіше зустрічається у дітей шкільного віку. Захворювання перебігає без гіпертермії, інколи може бути субфебрильна температура тіла. При огляді у пацієнтів виявляють гіперемію і набряк слизової ротової порожнини і горла, поодинокі везикули на язику, слизовій щік, м’якому піднебінні, задній стінці глотки, які оточені червоним вінчиком. Везикули швидко трансформуються у невеликі ерозії. Це захворювання є дуже контагіозним і часто поширюється серед інших членів сім’ї.
Герпетична ангіна. Це захворювання характеризується раптовим початком, підвищенням температури тіла до 41 градуса, болями в горлі, особливо під час їди та ковтання. Діти старшого віку можуть скаржитися на головний біль, болі в животі, у 25% може спостерігатися блювота. Патогномонічними симптомами є поодинокі, маленькі (1-2 мм) везикули або виразки на мигдаликах, м’якому піднебінні, язичку, задній стінці глотки, які на протязі 2-3 днів збільшуються і досягають розмірів 3-4 мм. Ці утворення оточені яскравим вінчиком гіперемії, діаметр якого – 10 мм. Найбільш часта кількість елементів на слизовій – 1-15, в середньому – 5. У дітей раннього віку різко виражений больовий синдром при ковтанні.
Неспецифічні екзантеми. Ентеровіруси часто можуть викликати екзантеми у дітей перших п’яти років життя, особливо влітку та восени.Класична ентеровірусна екзантема являє собою макулярні, яскраво рожеві висипання, які нагадують висипання при краснусі. Елементи при натисканні на них бліднуть. Менш характерними елементами висипки є макулопапульозне висипання, везикули або петехії. Висипка не супроводжується гіперплазією лімфатичних вузлів. Висипка зникає протягом 3-5 днів.
Плевродінія (епідемічна міальгія). Характеризується гострими болями з локалізацією в м’язах передньої черевної стінки живота, нижньої частини грудної клітки, спині, кінцівках. Болі мають нападоподібний характер, тривалістю від 30-40 секунд до 10-15 хв., повторюються впродовж кількох днів. Температура тіла підвищується раптово до 39,5 градусів. При пальпації м’язів виявляється їхня набряклість, і пальпація провокує біль. Тривалість захворювання 3-6 днів.
Гострий геморагічний кон’юнктивіт. Це висококонтагіозне захворювання. До груп підвищеного ризику відносяться діти шкільного віку, підлітки. Захворювання починається гостро і перебігає із світлобоязню, порушенням зору, сльозотечею, гіперемією кон’юнктиви очей, набряком повік, субконюктивальними крововиливами. Виділення з очей на початку захворювання серозні, в подальшому при приєднанні бактерійної інфекції виділення стають гнійними. У 90% пацієнтів на кон’юнктиві з 30-5 дня захворювання виявляють дрібненькі фолікули. На лихоманку, головний біль скаржаться лише 20% пацієнтів.
Ентеровірусні міокардити та перикардити. Ентеровіруси у 20-25% є причинами міокардитів та перикардитів. Найбільш часто хворіють діти старшого шкільного віку і підлітки. Захворювання може перебігати в різних формах – від легкої до дуже важкої форми. На фоні легких респіраторних симптомів, які можуть тривати 7-10 днів, підвищується температура тіла, виникає слабкість, болі за грудиною, які мають тупий характер, задишка, порушення серцевого ритму, серцева недостатність (частота виникнення – 20%). У випадку виникнення перикардиту клінічна картина доповнюється різким болем (нагадує стенокардію) і швидким погіршенням стану хворого. Клінічна картина може нагадувати інфаркт міокарда, і може бути причиною раптової смерті (у дітей раннього віку).
Ентеровірусна діарея. В основному хворіють діти раннього віку. Захворювання починається гостро, з підвищення температури тіла, рвоти, частого водянистого стільця. Частота випорожнень досягає 10-15 разів протягом доби. Випорожнення рідкі, жовтого або жовто-зеленого кольору, з домішками слизу. Крім гастроентериту, у більшості дітей паралельно є зміни з боку верхніх дихальних шляхів-гіперемія слизової оболонки ротоглотки, гіперемія мигдаликів. Лихоманка триває 2-3 дні, на 3-4 день стілець нормалізується.
Ентеровірусні менінгіти та енцефаліти. Ентеровіруси є однією із найчастіших причин серозних менінгітів. У більшості випадків відзначається лихоманка, дратівливість, в’ялість, сонливість, головний біль, світлобоязнь, нудота, блювота, міальгія, симптоми ураження верхніх дихальних шляхів. Характерний зовнішній вигляд хворого: обличчя гіперемійоване, злегка пастозне, склери ін’єкційні. Чіткі менінгіальні симптоми виявляють у більш як половини хворих. Менінгіальні симптоми проявляються на висоті температурної реакції і короткочасні. Лихоманка зникає через 3-5 днів. Зміни в лікворі :помірний плеоцитоз (кількість лейкоцитів не перевищує 500 в 1 мм3). В перші 48 годин захворювання в лікворі переважають нейтрофіли, а в подальшому - лімфоцити. Рівень глюкози в лікворі нормальний або незначно понижений,білок-нормальний або незначно підвищений. Ускладнення виникають у 10% дітей, і це – судоми, підвищення внутрішньочерепного тиску.
Ентеровіруси у 10-20% є причиною енцефалітів. Енцефаліти характеризуються широким спектром клінічних ознак від змін поведінки і настрою дитини до глибокої коми. Після початкових неспецифічних симптомів виникають порушення свідомості, слабкість, дратівливість. На фоні загального пригнічення виявляються вогнищеві симптоми (фокальні судоми), гостра церебральна атаксія, афазія, екстрапірамідні порушення.

Діагностика

1. Вірусологічне дослідження.
Матеріалом для вірусологічного дослідження є ногослотковий змив, фекалії. З ротоглоткового змиву ентеровіруси виділяють лише в перші три дні від початку захворювання, з випорожнень упродовж тижня і більше від початку захворювання.
2. Серологічні методи (наростання нейтралізуючих або типоспецифічних антитіл, фіксація комплементу, виявлення сероспецифічних IgМ антитіл методом ІФА). Найбільше значення в діагностиці має серологічне дослідження в динаміці - виявлення наростання титру специфічних антитіл в 4 і більше разів.
3. Полімеразна ланцюгова реакція (кров, при необхідності - спинномозкова рідина) – виявлення РНК-вірусу.
Лікування. Госпіталізують лише дітей з тяжким перебігом захворювання, з ураженням ЦНС, серця. В Україні етіотропних препаратів для лікування ентеровірусної інфекції на сьогодні не зареєстровано.
В амбулаторних умовах лікування симптоматичне: жарознижувальні препарати, підтримка водно-електролітного балансу.
Профілактика
Профілактика захворювання полягає в ізоляції можливого джерела інфекції і перериванні шляхів передачі:
- часте миття рук з милом;
- вживання лише перевареної води;
- фрукти та овочі перед вживанням ретельно мити під проточною водою.

Віра ВОЛОШИН,

лікар-педіатр відділення педіатрії № 3 міської дитячої лікарні
Останє оновлення ( 22.11.2013 )
 
< Попередня   Наступна >
Назад

Номери газети

Архів номерів газети

Вхід






Забули пароль?
Ще не зареєстровані? Реєстрація
Медицинский сайт и форум медицинские консультации врачей для врачей, студентов медиков и пациентов на http://ukrmedserv.com

Зараз на сайті

Зараз на сайті: 2 гостей

Пропонуємо друк медичних бланків - звертайтеся до редакції газети