Skip to content

Narrow screen resolution Wide screen resolution Auto adjust screen size Increase font size Decrease font size Default font size default color brick color green color

Рівненський обласний науково-практичний тижневик

Рівненський обласний науково-практичний тижневик. Заснований в серпні 1998 року

Ви знаходитесь тут:Головна сторінка arrow Всі матеріали сайту arrow "КАРНАВАЛ" КЛІНІЧНИХ "МАСОК" ГЕЛЬМІНТОЗІВ У ДІТЕЙ
"КАРНАВАЛ" КЛІНІЧНИХ "МАСОК" ГЕЛЬМІНТОЗІВ У ДІТЕЙ Надрукувати Надіслати електронною поштою
02.07.2007
Науково-практична конференція з такою назвою відбулася нещодавно у Рівненському обласному клінічному лікувально-діагностичному центрі ім. В.Поліщука. У ній взяли участь провідні українські фахівці зі Львова, Тернополя та Одеси. Так, увазі рівненських фахівців свої виступи запропонували завідувачка кафедри педіатрії ФПО Тернопільського державного медуніверситету ім. І.Я. Горбачевського, професор Наталія Банадига („Інтерпретація кашлю у дітей з позиції клінічного досвіду”), к.м.н., доцент кафедри шпитальної педіатрії та неонатології Одеського медичного університету Наталія Горностаєва („Сучасні підходи до терапії залізодефіцитних станів у дітей”) і доцент кафедри педіатрії та неонатології ФПО Львівського державного медуніверситету Тетяна Марченко ("Карнавал" клінічних „масок” гельмінтозів”). Доповідь Тетяни Зиновіївни викликала особливий інтерес в учасників конференції. Отож пропонуємо її увазі наших читачів. Інші матеріали конференції читайте в наступних числах „МВ”.  
Патологічний вплив інвазій на організм людини є багатофакторним (Н.О.Виноград, Р.Ю. Грицко, 2004):
 Механічний вплив (травматизація та руйнування тканин у разі прикріплення гельмінтів і міграції личинок, прорив, закупорка, стиснення).
 Токсичний вплив (отруєння організму людини токсичними продуктами, які утворюються в результаті життєдіяльності гельмінта, його розпаду, або токсичними речовинами внаслідок розпаду тканин хазяїна).
 
Порушення обмінних процесів (білковий, жировий, вітамінний дисбаланс внаслідок конкуренції щодо поживних речовину кишках).
 Імуносупресивний вплив (вторинні імунодефіцитні стани внаслідок тривалих крововтрат, порушених обмінних процесів).
Один із гельмінтів, який найбільше викликає імуносупресію, є поширений ентеробіоз, що може бути причиною високого відсотка неімунних до дифтерії і кору дітей (К.І. Бодня, 2006).
 Алергізуючий (сенсибілізуючий) вплив (переважний розвиток алергічних реакцій І і ІV типів).
 Формування біоценотичних систем за участю декількох паразитарних видів, що призводить до глибокого дисбіозу (поєднане інфікування найпростішими, бактеріями, інокуляція патогенних бактерій).
Значна частина паразитарних захворювань тривалий час після проникнення гельмінта має безсимптомний перебіг. У цей час людина становить епіднебезпеку як джерело інфекції.
У клінічному перебігу гельмінтозів виділяють такі фази хвороби:
 гостра – тривалість від 1-2 тижнів до 2-3 місяців, зумовлена міграцією личинок у кровоносній системі і тканинах організму людини, проявляється загальноалергічними і загальнотоксичними реакціями (лихоманка, шкірний висип, лімфаденопатія, гіпереозинофілія);
 латентна – зумовлена паразитуванням незрілих форм гельмінтів, переважно не супроводжується клінічними проявами;
 хронічна - патогенний вплив на організм людини визначається видом гельмінта, інтенсивністю інвазії, локалізацією, способом його живлення і супроводжується комплексом несприятливих впливів на організм (анемією, механічним ушкодженням тканин у зоні паразитування гельмінтів, алергічними і токсичними реакціями, зниженням місцевої та загальної реактивності);
 в даний час виділяються також ускладнення гельмінтозів – гепатит, цироз, рак легень і інші онкологічні захворювання.
Гельмінти є стресовими агентами і призводять до формування в організмі хазяїна імунної відповіді (Ю.І. Бажора, В.П. Пішак, 2004). При гельмінтозах імунітет має специфічні особливості, відмінні від вірусних, бактеріальних інфекцій і протозойних інвазій, що визначається такими чинниками:
 гельмінти можуть не розмножуватися в організмі хазяїна, але, проходячи складний цикл розвитку від яйця до дорослої особини, значно змінюють свій антигенний склад;
 гельмінти, на відміну від інших паразитів людини, великі за розмірами, а нематоди, крім того, мають щільну кутикулу. Ефективною стає клітинна форма боротьби хазяїна з ним;
 гельмінти - конгломерат антигенів, у відповідь на який виділяється велика кількість антитіл;
 на початкових етапах гельмінтної інвазії спрацьовують неспецифічні механізми захисту з боку організму хазяїна, але це може сприяти проникненню личинок у його тканини.
Кожен житель Землі неодноразово хворіє на гельмінтоз. Паразитарні інвазії в даний час є інтернаціональними. В Європі кожен третій хворий на гельмінтоз. Паразитарні інвазії відомі зі стародавніх часів. Гельмінти тоді розцінювалися як змії. Загибель Лаокона від змій з рота - це синонім глистяної інвазії. В Корані згадується, що Аллах покарає, коли аскариди будуть виходити через рот і ніс. У працях Гіппократа й Авіценни є вказівки щодо лікування аскаридозу, ентеробіозу травами.
Клінічний перебіг багатьох гельмінтних захворювань змінився: збільшилась кількість тяжких форм і форм, резистентних до лікування. Поліморфізм клініки сягає від безсимптомного носійства до смертельних випадків гельмінтозів. Неуспішна терапія - синонім невчасно діагностованої хвороби.
В ланцюгу клінічного мислення у лікаря паразитарні захворювання завжди є, на жаль, останніми. Збільшується кількість клінічно значимих паразитозів.
На фоні кишкових паразитів у 2-5 разів збільшується частота гострих кишкових інфекцій.
На даний час доведена онкогенність паразитарних хвороб, 40 видів з яких є канцерогенами. Гельмінти можуть бути причиною зниження гостроти зору аж до повної втрати його.
Деякі гельмінти можуть спричиняти внутрішньоутробне ураження плода шляхом трансплацентарного переходу (особливо офтальмогельмінтози).
Слизова оболонки травною каналу - це бар’єр площею до 300 м2, тоді як шкіра має площу до 2 м2, тому і вплив гельмінтів є багатогранним, поліорганним.
Дії гельмінтів:
 механічні;
 подразнення нервових закінчень;
 виділення нейромедіаторів;
 запалення слизової оболонки;
 порушення всмоктування;
 дисбіоз;
 гіпоферментоз;
 алергізація, автоалергізація; 
 формування ендогенної інтоксикації;
 імунодефіцитні стани;
 затримка росту і збільшення маси тіла.

МАСКА  ЛИХОМАНКИ
 Шистосомоз (рання стадія).
 Фасціольоз (міграційний період).
 Парагонімоз.
 Метагоміноз
 Клонорхоз + катаральні явища ВДШ.
 Дикроцеліоз.
 Мансонельоз.
 Бругіоз.
 Акантохейлонематоз.
 Трихінельоз (перша стадія).
 Токсокароз.
 Стронгілоїдоз (рання міграційна стадія).
 Анкілостомідоз (міграційна стадія).
 Ангілостронгільоз.
 Гетерофіоз.

МАСКА ДИСТРОФІЇ
 Анкілостомідоз (хронічна фаза).
 Стронгілоїдоз (кишкова хронічна стадія).
 Трихоцефальоз.
 Фасціольоз.
 Теніаринхоз.
 Дифілоботріоз.
 Фасціолопсидоз
 Нанофієстоз.

МАСКА  АНЕМІЇ
І ГІПОПРОТЕЇНЕМІЇ
 Анкілостомідоз (хронічна фаза).
 Стронгілоїдоз (кишкова хронічна стадія).
 Токсокароз.
 Трихоцефальоз.
 Дифілоботріоз.
 Теніїдоз.
 Теніоз.
 Дипілідіоз.

ГІПЕРЕОЗИНОФІЛІЯ
 >40-60% еозинофілів - анкілостомідоз (міграційна фаза).
 20-30% - аскаридоз.
 до 40% - дракункульоз (ришта).
 30-60% - стронгілоїдоз (рання міграційна стадія).
 До 90% - токсокароз.
 30-90% -  трихінельоз (І стадія), акантохейлонематоз, дискроцеліоз, метагонімоз, опісторхоз, фасціолопсидоз.
 80% - фасціольоз.
15-17% - альвеококоз, теніїдоз, теніоз, цистицеркоз, теніаринхоз, гетерофіоз, мансонельоз, дирофіляріоз, трихостронгілідоз.

ДЕРМАТОЛОГІЧНІ
Й  АЛЕРГОЛОГІЧНІ  МАСКИ
 Висип, набряк у вхідних воротах паразита, набряк Квінке: анізакіоз, анкілостомідоз (міграційна фаза);.
 Свербіж, еритема, анулярний або уртикарний висип: дракункульоз (ришта), токсокароз (міграційна стадія), трихостронгілідоз.
 Висипи, набряк до елефантіазу, гідроцелє: акантохейлонематоз.
 Кропив’янка: бругіоз (гостра фаза), вухереріоз, мансонельоз, стрептоцеркоз.
 Свербіж + вазомоторний риніт + бронхіальна астма: гіменолепідоз.
 Свербіж + алергічний висип + кропив’янка: спарганоз, теніаринхоз.
 Папули на шкірі із запальним валком: гонгілематоз (стадія інвазії), шистосомоз (рання стадія), свербіж купальщика, анкілостомідоз (міграційна стадія), акантохейлонематоз, спарганоз, гіменолепідоз.
 Міхурцеві ураження з некротичними масами: дракункульоз (ришта).
 Ексудативний висип, набряк: стронгілоїдоз (рання міграційна стадія), трихінельоз (перша стадія).
 Вузлуваті утвори (на тулубі і верхніх кінцівках, біля ока): дирофіляріоз.
 Кропив’янка, свербіж, набряки: теніаринхоз, бругіоз, лоаоз.
 Дерматит, свербіж, набряк, порушення пігментації, атрофія шкіри й утворення виразок: онхоцеркоз шкіри, стрептоцеркоз, гетерофіоз.
 Уртикарні висипи: метагонімоз, опісторхоз (рання стадія), фасціольоз.
 Свербіж періанальний: ентеробіоз, дипілідіоз, теніоз, цистицеркоз, теніїдоз.
 Елефантіаз: спарганоз, онхоцеркоз, бругіоз, вухереріоз.
 Шкірний висип: трихінельоз, дифілоботріоз, токсокароз, спарганоз.
 Щільні неболючі набряки «калабарська пухлина» (нижні кінцівки, статеві органи): лоаоз, акантохейлонематоз, анкілостомідоз (хронічна стадія).

МАСКА  ЛІМФАДЕНОПАТІЇ
 Бругіоз.
 Вухереріоз.
 Онхоцеркоз лімфатичної системи.
 Шистосомоз.
 Аскаридоз.

ЛЕГЕНЕВІ  МАСКИ
 Задишка, кашель, харкотиння з кров’ю, ціаноз: анкілостомідоз (міграційна фаза), ценуроз, ехінококоз.
 Легеневі кровотечі: парагонімоз.
 Астматичні напади: аскаридоз (початкова фаза), токсокароз (міграційна стадія).
 Пневмонія: токсокароз, трихінельоз (міграційна стадія), бругіоз, лоаоз, клонорхоз, парагонімоз (легенева форма).
 Кровохаркання під час кашлю: фасціольоз (хронічна фаза), шистосомоз (період міграції), ехінококоз.
 «Леткі» еозинофільні інфільтрати в легенях: дикроцеліоз, аскаридоз, парагонімоз (легенева форма), дирофіляріоз.
 Обтурація бронхів і трахеї: аскаридоз (хронічна кишкова фаза);
- ателектази: ехінококоз.

МАСКИ  ПАТОЛОГІЇ ТРАВНОГО  КАНАЛУ
 Блювота, нудота, болі в епігастрії, анорексія: анкілостомідоз (хронічна фаза), трихостронгілідоз, гіменолепідоз (кишкова хронічна фаза), стронгілоїдоз (кишкова хронічна фаза), трихоцефальоз, гетерофіоз, опісторхоз, дифілоботріоз, теніоз, цистицеркоз, дипілідіоз, гіменолепідоз, альвеококоз, опісторхоз, нанофієстоз.
 Дисфункція шлунка і кишок: гонгілонематоз, ентеробіоз, стронгілоїдоз (рання міграційна стадія).
 Діарея: стронгілоїдоз (кишкова хронічна фаза), метагонімоз, теніоз, цистицеркоз, гіменолепідоз, фасціолопсідоз (гостра фаза), дракункульоз, ангілостронгільоз (абдомінальна форма).
 Болі в животі: трихінельоз (міграційна стадія), метагонімоз;
- ентерит, ентероколіт: трихостронгілідоз, трихоцефальоз.
 Гемоколіт: трихоцефальоз, гетерофіоз, метагоміноз, опісторхоз, шистосомоз (дизентерієподібний).
 Панкреатит, гастродуоденіт, холецистохолангіт: опісторхоз (хронічна  фаза), парагонімоз, клонорхоз, фасціолопсідоз, фасціольоз, теніаринхоз.
 Ерозивно-виразковий гастродуоденіт: клонорхоз, фасціолопсідоз, гетерофіоз.
 Виповзання члеників із ануса: теніаринхоз, теніоз, цистицеркоз.
 Стоматит: гангілонематоз.

ГЕПАТОЛОГІЧНІ  МАСКИ
 Гематолієнальний синдром + жовтяниця + підвищення печінкових проб: токсокароз, дикроцеліоз, клонорхоз, опісторхоз, фасціольоз, шистосомоз (період міграції), дифілоботріоз, аскаридоз, альвеококоз (стадія ускладнень).
 Біль у ділянці печінки, щільні утвори у правому підребер’ї: альвеококоз.
 Портальна гіпертензія: альвеококоз (пізня стадія), дифілоботріоз, ехінококоз.
 Гепатит: парагонімоз, дикроцеліоз.
 Цироз: клонорхоз (хронічна стадія), дикроцеліоз, шистосомоз.
 Рак печінки, підшлункової залози: опісторхоз.

МАСКА  МІОКАРДИТУ
 Стронгілоїдоз (кишкова хронічна стадія).
 Трихінельоз (міграційна стадія).
 Гетерофіоз.
 Клонорхоз.
 Опісторхоз (хронічна фаза).
 Шистосомоз (пізня стадія).
 Ехінококоз.
 Парагонімоз.
 Гетерофіоз (із недостатністю кровообігу).

АРТРОЛОГІЧНІ  МАСКИ
 Синовіт і артрит: дракункульоз (ришта).
 Артралгії: стронгілоїдоз (рання міграційна стадія), мансонельоз, опісторхоз (рання фаза).

НЕВРОЛОГІЧНІ  МАСКИ
 Енцефаліт, менінгоенцефаліт, радикуломієлоенцефаліт: ангіостронгільоз, стронгілоїдоз (кишкова хронічна стадія).

 Судоми, парези, паралічі, енцефалопатії: токсокароз, шистосомоз, ехінококоз.
 Загальноневрологічні ознаки: опісторхоз, мансонельоз.
 Епілептиформні напади: гетерофіоз, парагонімоз (міграційна стадія), фасціольоз, шистосомоз (пізня стадія), дифілоботріоз, ехінококоз, спарганоз, теніаринхоз, теніїдоз, ценуроз.
 Запаморочення: дифілоботріоз, ехінококоз, спарганоз.
(Закінчення. Початок на стор. 4)

УРОЛОГІЧНІ  МАСКИ
 Піурія, гематурія, уремія, ниркова колька: диоктофімоз.
 Орхіт, епідидиміт: дракункульоз (ришта), бругіоз, вухереріоз.
 Вульвовагініт: ентеробіоз.
 Енурез: ентеробіоз.
 Дизуричні явища: лоаоз.
 Гематурія + дизурія + запальні процеси геніталій + папіломатоз сечового міхура і геніталій: шистосомоз (період міграції).
 Ураження нирок, уретри і сечового міхура: спарганоз.
 Рак сечового міхура: шистосомоз.
 Нефролітіаз: шистосомоз.
 Уросепсис: шистосомоз.
 Ураження передміхурової залози: шистосомоз.

ХІРУРГІЧНІ  МАСКИ
 Апендицит: ентеробіоз, трихоцефальоз.
 Кишкова непрохідність: дифілоботріоз, анізакіоз, аскаридоз (хронічна кишкова фаза), фасціолопсидоз.
 Гострий холецистит: фасціолопсидоз, фасціольоз, аскаридоз.
 Перитоніт, сепсис: ехінококоз.
 Асептичний перитоніт: парагонімоз.
 Геморой: шистосомоз.
 Тифліт: трихоцефальоз.
 Сфінктерит, парапроктит, сальпінгіт: ентеробіоз.

ОФТАЛЬМОЛОГІЧНІ  МАСКИ
Очні зміни можуть бути не тільки єдиним проявом хвороби (лоаоз, дирофіляріоз), але й одним із численних симптомів клініки гельмінтозів. Офтальмогельмітоз (ехінококоз, цистицеркоз, опісторхоз) може нагадувати клініку ретинобластоми або ендофтальміту і бути причиною енуклеації ока. Офтальмогельмінти можуть бути причиною сліпоти у 80% хворих на онхоцеркоз і інші гельмінти. Деякі з них можуть спричиняти вторинну глаукому, катаракту молодого і старечого віку, випадіння полів зору, зниження гостроти зору, повну сліпоту. Шлях занесення гельмінтів в око може бути: як стадія міграції личинок, лімфогенно-гематогенний, поширення гельмінта по зоровому нерву, через носослізний канал. Може бути токсико-алергічне ураження ока.
Онхоцеркоз (синонім - «річкова сліпота», рівень сліпоти - 10-15% хворих):
 кон’юнктива, кон’юнктивіт, мікрофілярії в кон’юнктиві;
 рогівка: лімбіт, керати;
 передня камера: мікрофілярії;
 райдужка: ірит, атрофія, передні і задні спайки, грушоподібна форма зіниці;
 склисте тіло: мікрофілярії, помутніння;
 сітківка: мікрофілярії, дегенерації, артерії, периваскулярні зміни, хоріоретиніт;
 зоровий нерв: папіліт, атрофія;
 інші: нічна сліпота, катаракта, глаукома, звуження полів зору, сліпота;
 поєднані ураження очей.
Лоалоз (синонім - калабарська пухлина):
 повіки: набряк, свербіж, наявність гельмінтів;
 кон’юнктива, наявність гельмінтів, болю, кон’юнктивіт;
 рогівка: кератит, стромальні порушення;
 передня камера: гельмінт, ексудат;
 райдужка: ірит, зарощення зіниці, увеїт;
 склисте тіло: паразит, ексудат;
 сітківка: набряк, ексудат, макулярні геморагії, аневризми, закупорка центральної артерії сітківки;
 зоровий нерв: папіліт, атрофія, набряк диска;
 інші: світлобоязнь, сльозотеча, болі в оці, ністагм, параліч м’язів, випадіння полів зору, сліпота.
Вухереріоз:
 кон’юнктива: кон’юнктивіт, набряк, папілярні розростання;
 райдужка: ірит, іридоцикліт;
 сітківка: атрофічні вогнища, відшарування;
 інші: наявність паразита в передній камері, склистому тілі, елефантіаз і фіброз повік.
Дракункульоз:
 повіки: набряк, висип, еритема, абсцес, гранульома, наявність гельмінтів;
 кон’юнктива: наявність гельмінтів, болю, кон’юнктивіт, гіперемія, абсцес, гранульома, висип;
 очне яблуко: гельмінти, сліпота.
Трихінельоз (до 75% ураження очей):
 повіки: набряк;
 кон’юнктива: набряк, крововиливи;
 зовнішні м’язи: параліч, парез, диплопія;
 очне яблуко: біль під час рухів, екзофтальм, обмеження рухів;
 райдужка: мідріаз, сповільнена реакція зіниці, увеїт;
 сітківка: набряк, ексудат, геморагії;
 зоровий нерв: набряк, гіперемія диска, неврит;
 інші: зниження акомодації і конвергенції, випадіння полів зору, вторинна глаукома, втрата зору. Перші симптоми - «одутлість»: спочатку повіки, кон’юнктива, лице, потім – шия, тулуб, кінцівки, м’язові болі, сверблячий висип, лихоманка, еозинофілія.
Аскаридоз:
 повіки: набряк, висип, блефарит;
 кон’юнктива: кон’юнктивіт, фліктена, ксероз, гельмінт у кон’юнктивальному мішку і під кон’юнктивою;
 рогівка: кератит;
 райдужка: міоз, мідріаз, розширення судин, крововиливи, ірит;
 сітківка: набряк, крововиливи, відшарування, хоріоретиніт;
 інші: птоз, гельмінт у слізних шляхах, у склистому тілі із крововиливами в ньому, набряк диска зорового нерва, скотома, увеїт, вторинна глаукома, втрата зору, аскариди в передній камері й орбіті.
Це ускладнення аскаридозу, а не характерний клінічний синдром. Основа клініки – алергічна реакція на продукт обміну або розпад тіла гельмінта. Молоді рухливі гельмінти можуть проникати через стравохід у горло, дихальні шляхи, по носослізному каналу у слізний мішок, через слізну точку – в кон’юнктивальний мішок. Аскаридоз створює сприятливі умови для виникнення і більш тяжкого ураження очей герпетичним кератитом, туберкульозом очей,  трахомою, а внаслідок гіповітамінозу А виникає сліпота.
Анкілостомідози:
 повіки: набряк;
 кон’юнктива: блідість через анемію, кон’юнктивіт;
 кришталик: катаракта молодого віку;
 сітківка: крововиливи, ретинопатія;
 зоровий нерв: неврит, папіліт, атрофія;
 інші: кератит, склерит, увеїт, параліч нерва, спазм акомодації, ністагм, втрата зору, панофтальміт.
Ентеробіоз (має виражений токсичний вплив на орган зору):
 кон’юнктива: кон’юнктивіт, фліктени;
 інші: неврит зорового нерва, ретиніт.
Трихоцефальоз:
 кон’юнктива: фліктени, геморагії, набряк, блідість;
 інші: набряк лиця, геморагічний ретиніт.
Токсокароз:
 сітківка: хоріоретиніт, відшарування, мігруюча личинка, псевдогліома;
 судинна  оболонка: ендофтальміт, іридоцикліт, увеїт, гранульома райдужки;
 склисте тіло: мігруюча личинка, ексудат, тяжі, мембрани;
 зоровий нерв: папіліт, неврит, атрофія, нейроретиніт, атрофія;
 рогівка: мігруюча личинка, кератокон’юнктивіт, вузликовий кератит;
 інші: личинка в кон’юнктиві і кришталику, мігруюча скотома, катаракта, вторинна глаукома, зморщене очне яблуко, сліпота.
Личинки (ларви) проникають в око через лімфатичну і кровоносну системи, що є причиною ларвального ендофтальміту. У разі ураження загальні симптоми гельмінтозу в більшості випадків відсутні. Може бути одно- або двобічне ураження. Немає патогномічної офтальмологічної ознаки.
Клінічні форми токсокарозу очей:
 ларвальний ендофтальміт;
 задній гранульоматозний хоріоретиніт;
 периферичний гранульоматозний хоріоретиніт;
 неврит, нейроретиніт;
 внутріочна мігруюча личинка;
 ларвальний кератокон’юнктивіт;
 природжені складки сітківки (через імовірне трансплацентарне ураження плода токсокарозом). У цих випадках можуть бути і загальні симптоми токсокарозу.
Ангіостронгільоз. Найчастіше зустрічається у разі еозинофільного менінгіту (Тайвань). Шляхи потрапляння в око:
 паралельне занесення в око і мозок;
 досягнувши личинкової стадії в мозку, гельмінт проникає в судини, через артерію сітківки - в око;
 занесення в око вздовж зорового нерва із мозку;
 занесення в око по м’яких тканинах з основи мозку в орбіту.
Очні ураження з’являються через 2-3 тижні після перших ознак ураження ЦНС.
Дирофіляріоз:
 повіки: набряк, гранульома;
 кон’юнктива: набряк, гіперемія, гранульома;
 склера: гранульома;
 орбіта: набряк, гранульома;
 інші: екзофтальм, сльозотеча, болі, диплопія, клініка атероми повік.
Телязіоз:
 повіки: набряк, ектропіон;
 кон’юнктива: гельмінт, кон’юнктивіт, гранульома;
 передня камера: гельмінт, помутніння;
 сльозові шляхи: гельмінт, сльозотеча;
 інші: світлобоязнь, іридоцикліт, зниження зору.
Шлях проникнення - із сльозових мішків в кон’юнктивальний мішок.
Цистицеркоз (занесення через кров в око):
 повіки: цистицерк під шкірою, набряк, запалення;
 кон’юнктива: цистицерк під кон’юнктивою;
 зовнішні м’язи ока: парез;
 склисте тіло: цистицерк, крововиливи, помутніння;
 сітківка: відшарування, розриви, цистицерк;
 очне яблуко: ендофтальміт, панофтальміт, атрофія;
 інші: цистицерк в передній камері, ірит, іридоцикліт, вторинна глаукома, втрата зору.
Ехінококоз (вперше описаний ехінококоз очей 200 років тому):
 повіки: птоз, гранульома, кіста;
 кон’юнктива: кіста;
 очне яблуко: екзофтальм, випадіння, болі, порушення рухомості;
 орбіта: кіста, абсцес, ураження кісток;
 сітківка: відшарування, кіста;
  зоровий нерв: атрофія, гранульома;
 рогівка: сухість, кератит, виразка, розплавлення;
 інші: диплопія, зниження зору, сліпота, ехінококова кіста у слізній залозі, передній камері, склистому тілі, вторинна глаукома, катаракта, глаукома, ірит, панофтальміт.
Ехінококоз може бути:
- орбітальний;
- підкон’юнктивальний;
- внутршіньочний.
Спарганоз (шлях ураження очей - контактний і стадія міграції у разі ентерального зараження):
 повіки: набряк, блефароспазм, птоз, вузли, личинки;
 кон’юнктива: кон’юнктивіт, вузли, личинки;
 орбіта: набряк, гранульома, личинки;
 інші: сльозотеча, світлобоязнь, кератит, стиснення зорового нерва і вен.
Ценуроз (шлях проникнення в око - міграція личинок):
 кон’юнктива: кіста, кон’юнктивіт;
 склисте тіло: помутніння, кіста, тяжі;
 сітківка і судинна оболонка: відшарування, хоріоретиніт, кіста;
 передня камера: помутніння, кіста;
 рогівка: інфільтрація, преципітати;
 інші: болі в оці, екзофтальм, увеїт, спайки, вторинна глаукома, втрата зору.
Шистосомоз:
 повіки: гранульома, дерматит, уртикарний висип;
 кон’юнктива: кон’юнктивіт, гранульома, псевдохалазіон, абсцес, поліпи, сосочки, ксероз;
 сітківка і судинна оболонка: ретиніт, хоріоідит, геморагії сітківки, емболії центральної артерії сітківки;
 інші: дакріоаденіт, гельмінт у передній камері, передній увеїт, гранульома в орбіті, ретробульбарна гематома, атрофія  зорового нерва, сліпота.
Фасціольоз:
 фасціоли у кришталику, катаракта;
 можлива внутрішньоутробна інвазія з очним ураженням.
Парагонімоз (ураження очей внаслідок міграції паразитів і їх яєць):
 орбіта: кісти, псевдотумор;
 інші: застійні соски зорових нервів, парез конвергенції, параліч м’язів ока центрального походження.
Опісторхоз (ураження очей токсико-алергічного характеру):
 судинна оболонка: панувеїт, іридоцикліт, хоріоретиніт, зарощення зіниці;
 інші: кератит, неврит зорового нерва, медикаментозна алергія.

МЕТОДИ  ДІАГНОСТИКИ
ГЕЛЬМІНТОЗІВ
Прямі гельмінтологічні дослідження випорожнень:
 метод нативного мазка;
 метод збагачення (Фюллеборна, Калантарян);
 метод Бермана для діагностики стронгілоїдозу і анкілостомозу.
Спеціальні дослідження на ентеробіоз:
 зішкріб з перианальних складок;
 метод Гюммельфарба з допомогою ватного тампона, закладеного на ніч в анальний отвір;
 дослідження анального слизу, взятого з допомогою очного шпателя;
 дослідження обсіменіння шкіри з допомогою липкої стрічки, спеціального скла.
Дослідження харкотиння (аскариди, анкілостоми, стронгілоїди), жовчі (лямблії, фасцилли, анкіфлостоми, опісторхи, клонорхи), сечі (сечостатевий шистосомоз), біоптати тканин (трихінели), товста крапля крові (філяріоз), офтальмоскопія (цистицеркоз очей), рентгенографія, УЗД (ехінококоз, цистицеркоз, трихінельоз).
Імунологічні методи дослідження (ІФА) частіше використовують для діагностики токескарозу, ехінококозу, цистицеркозу, альвеококозу, трихінельозу.
Терапія гельмінтозів повинна бути скерована не тільки на знищення збудника хвороби, але і на ліквідацію наслідків його життєдіяльності в організмі дитини (ендотоксикоз, алергізація, анемія), можливих проявів токсикозу, алергії внаслідок масової загибелі гельмінтів на фоні застосування антигельмінтного препарату.
Лікування гельмінтозів проводимо в 3 етапи:
1 етап: за 3-5 днів до призначення антигельмінтного препарату проводиться курс лікування антигістамінними і ентеросорбентами.
2 етап: ворміл в перший день лікування приймається в 1/2 разової дози, в другий-п’ятий день - у повній дозі. На фоні прийому препарату продовжується лікування антигістамінними і ентеросорбентами. При ентеробіозі в перший день дається повна доза препарату.
3 етап: продовжується прийом антигістамінних і ентеросорбентів протягом п’яти днів, потім протягом 2-3-х тижнів призначаються пробіотики, вітаміни, ферменти, препарати заліза, рослинні адаптагени.
Перед призначенням вормілу, в дні його прийому і на наступний день призначається їжа з низьким вмістом жирів у рідкому і напіврідкому вигляді (супи, рідкі каші, протерте м’ясо, кисломолочні продукти). Перед призначенням вормілу треба зробити вологе прибирання приміщення, вимити дитячі іграшки, змінити білизну. Лікування повинно стосуватися всієї сім’ї.
Покази для медикаментозної профілактики гельмінтозів:
 постійне проживання дітей в закритих дитячих колективах;
 постійний контакт з домашніми тваринами;
 контакт з землею;
 часті мандрівки в екзотичні країни;
 захоплення мисливством, рибальством, футболом, пляжним волейболом.
Схема профілактики: ворміл два рази на рік дорослим і дітям старше двох років 1 таблетка (400 мг) або 10 мл суспензії (400 мг) і раз на добу після їди протягом трьох днів.
Лямбліоз - це інвазія тонкої кишки джгутиковими найпростішими лямбліями, що перебігає як латентне паразитоносійство, так і в маніфестних формах. У більшості інвазованих лямбліоз перебігає в субклінічній формі. Масивна інвазія супроводжується вираженою клінічною симптоматикою з гострим або хронічним перебігом. Гострий лямбліоз розвивається переважно у дітей раннього віку і перебігає у вигляді гострої кишкової інфекції з переважним ураженням тонкої кишки.
Хронічний рецидивний перебіг лямбліозу спостерігається у дітей дошкільного та шкільного віку. Основними клінічними формами є кишкова і гепатобіліарна. У дітей з кишковою формою спостерігається виражені абдомінальний та диспептичний синдроми, інфекційно-алергічне ураження шкіри, синдром хронічної ендогенної інтоксикації та гіповітамінозу. Гепатобіліарна форма лямбліозу дає клінічну картину біліарної дисфункції, холециститу або холангіту, може симулювати напади жовчнокам’яної хвороби. Для виявлення лямблій проводиться копроскопія в нативному мазку не пізніше ніж одна година після дефекації. Забирають рідкі фракції фекалій з останньої порції з 5-7 місць. Паразитоскопію проводять не пізніше двох годин після одержання матеріалу від хворого. Якщо ех tеmpоrе дослідження калу не можна провести, користуються консервантами (100% р-н формаліну або полівінілгліколю).
Матеріал наноситься на скло тонким прозорим шаром і одразу проводиться мікроскопія. Дослідження треба проводити 3-4 рази з інтервалом 2-3 дні. Підвищує процент виявлення цист лямблій приймання настою кукурудзяних стовпчиків з приймочками.
Крім фекалій, бажано обстежувати дуоденальній вміст (порції А і Б). Для серологічної діагностики використовують метод ІФА, специфічні антитіла виявляють у крові людини через 2-4 тижні після зараження і ще через 4-6 тижнів після санації від лямблій.
Все частіше використовується сучасний препарат нового покоління – орнідазол (Мератин). Побічні ефекти виникають рідко, тому препарат рекомендовано для лікування та профілактики в педіатричній практиці.
Доза для дітей - 25-30 мг/кг (з масою тіла до 35 кг); понад 35 кг - 1500 мг 1 р./добу 1-5 днів.
Лікування проводиться в 3 етапи:
1 етап: жовчогінні препарати холекінетичної дії, ентеросорбенти, антигістамінні протягом 1-2 тижнів;
2 етап: протипаразитарна терапія, при цьому в перший день призначається половина розрахованої дози. Через 7-10 днів слід повторити курс протилямбліозної терапії. Прийом ентеросорбентів і антигістамінних продовжується;
3 етап: підвищення захисних сил організму, створення умов, що перешкоджають розмноженню лямблій в кишках. Для цього призначається дієта, що поліпшує перистальтику кишок (круп’яні каші, овочеві і фруктові пюре, кисломолочні продукти, відвар березових бруньок) 2-3 тижні. Показані пробіотики, вітаміни, адаптогени.
Токсокароз - це паразитарне захворювання людини, що спричинюється міграцією личинок аскарид тварин родини собачих. Характеризується тривалим перебігом із рецидивами, поліорганним ураженням алергічної природи. Людина заражається токсокарами через забруднений яйцями грунт, зелень, предмети побуту, шерсть собак та котів.
Розрізняють дві форми токсокарозу: вісцеральну та очну. Клінічні прояви визначаються інтенсивністю інвазії, розподілом личинок в органах і тканинах, частотою реінвазій, особливостями імунної відповіді дитини.
Симптоматика токсокарозу малоспецифічна, подібна до інших гельмінтозів: гарячка, легеневий синдром (гострий бронхіт, пневмонія, приступи ядухи як прояв бронхіальної астми), лімфаденопатія, збільшення печінки, селезінки, гіпереозинофільний синдром. Можуть бути болі в животі, диспептичні явища, імовірний розвиток міокардиту, панкреатиту, гломерулонефриту, ураження щитоподібної залози та інших органів. Міграція личинок токсокар у головний мозок викликає ураження ЦНС (головний біль, епіприступи, парези, паралічі). Нерідко спостерігається кропив’янка, набряки Квінке. Ураження очей проявляється однобічним зниженням зору, у важких випадках - до повної сліпоти. В патологічний процес втягуються сітківка, кришталик, склисте тіло, є крововиливи в сітківку, іридоцикліт, папіліт, кератит. Утворюються паразитарні гранульоми, що часто приймають за ринобластому і проводять енуклеацію.
Діагностика: еозинофілія, лейкоцитоз, пришвидшення ШОЕ, гіпергаммаглобулінемія, підвищення активності трансфераз. Використовують серологічні реакції (ІФА). Диференціюють токсокароз з міграційними стадіями інших гельмінтів (аскаридоз, опісторхоз, стронгілоїдоз), псевдотуберкульоз. Діагностика очного токсокарозу складна, тому що малохарактерна еозинофілія та низьким є титр специфічних антитіл в крові. В останні роки для лікування токсокарозу використовують альбендазол, що діє не тільки на мігруючі, але і на тканинні личинки, які знаходять у гранульомах. При ураженні нервової системи та очей застосовують кортикостероїди.
Тетяна МАРЧЕНКО, доцент кафедри педіатрії та неонатології ФПО Львівського національного медуніверситету ім. Д. Галицького

На фото: Т. Марченко, Н. Банадига, М. Думановська
 
< Попередня   Наступна >
Назад

Номери газети

Архів номерів газети

Зараз на сайті

Зараз на сайті: 1 гість

Пропонуємо друк медичних бланків - звертайтеся до редакції газети