Skip to content

Narrow screen resolution Wide screen resolution Auto adjust screen size Increase font size Decrease font size Default font size default color brick color green color

Рівненський обласний науково-практичний тижневик

Рівненський обласний науково-практичний тижневик. Заснований в серпні 1998 року

Ви знаходитесь тут:Головна сторінка arrow Лікарю-практику arrow РИНХОПАТІЯ: МОЖЛИВІ УСКЛАДНЕННЯ, СУЧАСНІ МЕТОДИ ЛІКУВАННЯ
РИНХОПАТІЯ: МОЖЛИВІ УСКЛАДНЕННЯ, СУЧАСНІ МЕТОДИ ЛІКУВАННЯ Надрукувати Надіслати електронною поштою
28.11.2009
Храп (ронхопатія, від грецьк. Ronchus- хропіння, хрипи) - це хронічне прогресуюче захворювання, що проявляється обструкцією верхніх дихальних шляхів (ВДШ) і супроводжується хронічною дихальною недостатністю, яка призводить до синдромальних зрушень в організмі компенсаторного та декомпенсаторного характеру. Виникає внаслідок вібрації м’яких тканин під час проходження потоку повітря через звужені дихальні шляхи. На храп страждають 20% загальної популяції населення, а до 65 років більше 50%. Більш схильні до храпу чоловіки. За даними зарубіжних авторів, у віці 30-35 р. цю патологію мають 20% чоловіків та 5% жінок. В 60 років - 60%чоловіків, 40% жінок.
Етіологія
Провокуючим фактором виступає інфекція, відзначається неадекватне ушкодження мікробною флорою ВДШ, що починається ще у віці до 14 років. Проявляється патологічним запаленням у структурі лімфоепітеліального кільця Пірогова-Вальдеєра. Перебігає з гіпертрофією, що призводить до звуження просвіту в початковому відділі дихального тракту. Причому обструкція має комплексний і прогресуючий характер. Комплексний – зумовлений одночасним звуженням дихального просвіту в порожнині рота, носа і глотки; прогресуючий – неухильним збільшенням тканинної гіпертрофії. Реалізації патогенного фактора також сприяють вроджене і набуте порушення нормальної анатомії щелепно-лицевого скелета, порушення тонічних та скоротливих механізмів у м’язових структур ВДШ, ожиріння.
Інтенсивність храпу може сягати 112дБ, при цьому хворий, як правило, цього не чує. Для порівняння, реактивний двигун - 120-140 дБ. Храп є не тільки медичною проблемою, а й соціальною. Страждає хворий та оточуючі його люди. У Великобританії людей, що відмовляються лікуватись від храпу, можуть позбавити батьківських прав.
Найбільш грізними ускладненнями є наявність синдрому обструктивного апное сну (СОАС).
СОАС - це зупинка дихання під час сну. Розслаблюється м’язи тіла, в т.ч. м’язи глотки і м’якого піднебіння, що призводить до западіння кореня язика і закупорки ВДШ. Одночасно діафрагма продовжує отримувати від головного мозку дихальні імпульси та інтенсивно скорочуватись. При цьому виникає від’ємний тиск в дихальних шляхах, що призводить до їх спадання та обструкції. Якщо тривалість апное більше 10 с, і вони повторюються від 5 до 10 разів за годину - організм серйозно страждає від гіпоксії. Описані випадки до 500 зупинок дихання за ніч, загальною тривалістю до 4 год. Наслідок - підвищений ризик виникнення нещасних випадків у побуті, на робочому місті, під час керування автомобілем.
СОАС може приводити до зниження працездатності, концентрації уваги, до погіршення пам’яті, ранкових головних болей, депресії, фобії, ніктурії.
У 80% пацієнтів із СОАС - еректильна дисфункція (за даними американських спеціалістів).
Протягом 8 років більше 40% пацієнтів із СОАС в результаті серцево-судинних ускладнень розвивається артеріальна гіпертензія, порушення ритму серця, зростає ризик інфаркту міокарда та мозкового інсульту. Найстрашнішим є раптова смерть під час сну.
Для того щоб визначити СОАС та правильно вибрати методику лікування храпу проводять «золотий» стандарт діагностики порушень сну - полісомнографію. Це дослідження проводиться в лабораторії, де під час так званої діагностичної ночі у пацієнта під час сну визначається сатурація (насичення крові киснем), дихальні потоки, дихальна механіка, храп, серцева діяльність (ЕКГ) і зміни положення тіла пацієнта під час сну. Важливою складовою даного дослідження є запис структури сну, яке дає можливість судити про його якість. Це здійснюється шляхом реєстрації електроенцефалограми, електроокулограми, електроміограми, що реєструє активність скелетних м’язів. В лабораторії встановлено відеокамеру, яка реєструє рухи пацієнта під час сну, а також ведеться звукозапис, що дозволяє реєструвати шуми при диханні.

Методи лікування

Консервативні:
- краплі, спреї до носа (Аносор), топічні кортикостероїди, спреї до горла на основі ефірних масел, що тонізують м’яке піднебіння (Сліпекс), гомеопатичні препарати («Опіум»), заняття йогою;
- голосові вправи перед сном (повторювати багатократно звук «І», співати);
- лікування положенням тіла під час сну: сон у ліжку, головний кінець якого припіднятий, сон на боці, використання спеціальної подушки, створення умов для некомфортного сну на спині, шляхом вкладання в нашиту на спині піжами кишеню тенісного м’ячика або кульки;
- спортивний спосіб життя.
Щелепно-лицьова корекція
Методика полягає у переміщенні нижньої щелепи вперед з метою усунення ретро - і мікрогнатії, використання спеціальних щелепних шин, протезів, кап як профілактика западання язика. Недоліки - часто при тривалому носінні з’являються болі в суглобах, які потребують повторної корекції.

Оперативне лікування

Операції, які спрямовані на забезпечення прохідності ВДШ :
1) підслизова резекція перетинки носа;
2) конхотомія;
3) тонзилектомія;
4) розсічення синехій в порожнині носа;
5) ендоназальне вскриття клітин решітчастого лабіринту, поліпотомія носа, видалення аденоїдних вегетацій.
На 100% позбутися храпу можна за допомогою трахеотомії, але як метод лікування вона, із зрозумілих причин, не використовується.
Якщо причиною храпу є гіпертрофія язикового мигдалика, проводиться кріодеструкція. В Англії, наприклад, глосектомія по середній лінії.
Якщо причиною храпу є патологія увули (язичка), проводиться увулопалатинофарингопластика (хірургічна, лазерна, радіохвильова, з використанням кріотехнологій). Вперше ця методика запроваджена в Японії у 80-х роках ХХ сторіччя.
Недоліки методики:
Завдається фізична, механічна, хімічна, фізична травма, яка веде до великої деструкції тканин піднебіння, пізніше супроводжується рубцевими змінами носоглотки і, як наслідок, порушенням дихальної функції, регургітацією рідини через ніс. За даними Дж. Карпентера (Англія), увула є причиною храпу тільки у 15%. Цей вчений презентував в Україні новітню технологію лікування храпу Pillar і поділився трирічним особистим досвідом її застосування.
Pillar не інвазивна методика, полягає в зміцненні м’якого піднебіння за допомогою інертних імплантів. Як наслідок, м’яке піднебіння стає більш твердим, фіксованим.
Працює за принципом «паруса на вітрильнику»: є вітер - у нього оптимальний опір, немає вітру - не висить. Імпланти виготовлені з такого ж матеріалу, що й ендопротези в судинній хірургії. Для проведення процедури Pillar необхідні:
1) стерильні рукавички;
2) антибіотик широкого спектра дії;
3) оральний антисептик;
4) судинозвужувальний спрей до носа;
5) місцевий анестетик (зазвичай лідокаїн);
6) гемостатик;
7) назальний гнучкий ендоскоп.
Пристрій Pillar має вигляд пістолета, в кількості трьох, який заряджений імплантом. Після місцевої анестезії імплант вводиться в товщу м’якого піднебіння, відступивши від твердого на 2 мм. Перший – вводиться парамедіально, де піднебіння більш м’яке та менш чутливе, потім серединний - де більше фіброзної тканини, і знову парамедіальний.
Крок між імплантами 2 мм.
За великих розмірів м’якого піднебіння потрібно вводити 5 імплантів.
Із тих пацієнтів, які зверталися із храпом, Pillar показаний лише половині. Обов’язково попередньо проводиться полісомнографія.
Умови проведення Pillar- методики:
- не більше 12 апное за ніч.
- низький блювотний рефлекс.
Малі піднебінні мигдалики (за нашою класифікацією до першого ступеня), якщо гіпертрофія більша - їх необхідно видалити.
Враховується співвідношення ваги та росту: індекс не повинен перевищувати 32 по спеціальній таблиці.
Задовільне носове дихання, якщо утруднене - усувають причини.
Відсутність гіпертрофії язикового мигдалика.
За даними автора, перед початком процедури дають 1 таблетку антибіотику (аугментину) per os і оглядають за допомогою назального ендоскопа задню сторону м’якого піднебіння. Імплант буравить тканину не прорізуючи її. Формується фіброзна капсула. Через 8 тижнів - рубцева тканина, «дах»- щільне м’яке піднебіння. Пацієнт відчуває перші результати операції вже через декілька днів, суттєві - через 2-3 місяці. Вперші 1-2 дні можливий місцевий дискомфорт. Гнійно-септичних ускладнень, абсцедування автор не спостерігав. Основне ускладнення (до 8%) - вихід імплантанта за межі піднебіння. Усувається повторною імплантацією. Результати процедури Pillar (за даними автора): 71% - значне покращення (практично відсутність храпу) , 29% - результати задовільні (зменшення інтенсивності храпу та частоти апное).
Для пацієнтів, які не пройшли відбір на методику Pillar, тобто у тяжких випадках, рекомендується СРАР-терапія (сiпап) (Continuous Positive Airway Pressure - постійний позитивний тиск в дихальних шляхах), в тому числі для пацієнтів з ХОЗЛ та БА.
Використовується невеликий компресор, який подає постійний потік повітря під певним тиском через гнучку трубку, що з’єднана з носовою або носоротовою маскою, у ВДШ пацієнта. В комплект прилада входить зволожувач, який нагріває і зволожує повітря. Апарат пацієнт одягає перед сном. Тривалість проведення СРАР- терапії від 6 місяців до 1 року та більше.
Абсолютних протипоказів до проведення СРАР-терапії немає.
Параметри тиску та рекомендації пацієнту з проведення СРАР-терапії визначає лікар в умовах «лабораторії сну» під час другої, так званої терапевтичної ночі. Ефект лікування храпа і СОАС настає відразу, в першу ніч проведення СРАР-терапії. Це підтверджують дані полісомнограми (покращення показників сатурації, ЕКГ, ЧСС та інше), а також суб’єктивні відчуття самого пацієнта – легкість, бадьорість, відсутність головних болей, сонливості, підвищення працездатності, нормалізація статевого життя, нормалізація АТ. Спостерігається значне фізіологічне схуднення від 15-25 кг за рік. Після лікування можливі випадки ремісії, навіть відмова від СРАР-терапії на 2-3 роки. Суб’єктивно і об’єктивно людина стає молодшою на 5 років.
Використання новітніх технологій в лікуванні хропіння та синдрому обструктивного апное значно покращують якість життя пацієнта, підвищують працездатність і є профілактикою розвитку грізних ускладнень збоку дихальної, серцево-судинної та нервової систем.

Підготував Олег Філюк, лікар-отоларинголог поліклініки «Північна» Рівненської міської ради

За матеріалами семінару «Запровадження методики Pillar для лікування храпу» на базі НДІ ім. проф. О.С. Коломийченка ( 24 жовтня 2009 року, м.Київ)
Останє оновлення ( 14.12.2009 )
 
< Попередня   Наступна >
Назад

Номери газети

Архів номерів газети

Зараз на сайті

Зараз на сайті: 1 гість

Пропонуємо друк медичних бланків - звертайтеся до редакції газети