Skip to content

Narrow screen resolution Wide screen resolution Auto adjust screen size Increase font size Decrease font size Default font size default color brick color green color

Рівненський обласний науково-практичний тижневик

Рівненський обласний науково-практичний тижневик. Заснований в серпні 1998 року

Ви знаходитесь тут:Головна сторінка arrow Різне arrow Особливо небезпечні арбовірусні інфекції: актуальні питання епідеміологічного нагляду
Особливо небезпечні арбовірусні інфекції: актуальні питання епідеміологічного нагляду Надрукувати Надіслати електронною поштою
06.06.2007
Важливі питання епідеміологічного нагляду за деякими особливо небезпечними арбовірусними інфекціями розглядалися на нараді-семінарі, проведеній у Дніпропетровську. Організатори заходу - Львівський НДІЕГ МОЗ України та Львівський національний медичний університет ім. Д. Галицького. Розповідає учасник цієї наради-семінару, завідувачка лабораторії відділу ОНІ Рівненської облСЕС Нона САЛІВОНОВА.
Незважаючи на появу нових і повернення вже відомих науці небезпечних інфекцій, арбовірусні інфекції за поширеністю, рівнем захворюваності і тяжкістю клінічного перебігу є серйозною проблемою світової системи охорони здоров’я. Вони становлять майже чверть від загального рівня гострих сезонних гарячкових захворювань невстановленої етіології, що реєструються під клінічними діагнозами грип, ГРЗ, ГРВІ, бронхіт та інші, і в перерахунку на населення України та загальну кількість цих сезонних нейроінфекцій складають щорічно десятки тисяч неконтрольованих охороною здоров’я, етіологічно не діагностованих і нелікованих захворювань.
Найбільш поширеними арбовірусними інфекціями і такими, що мають тяжкий клінічний перебіг і часті ускладнення, є кліщовий вірусний енцефаліт, гарячка Західного Нілу, або як його тепер називають Західнонільський енцефаліт, і хантавірусні інфекції.
Ендемічні території кліщового вірусного енцефаліту виявлені в Закарпатській, Рівненській, Львівській, Волинській, Київській, Івано-Франківській, Хмельницькій, Житомирській та інших областях. Активні природні вогнища кліщового вірусного енцефаліту є спорадичними і груповими випадками захворювань людей, виявлені в Закарпатській, Волинській, Львівській областях і Автономній Республіці Крим.
Велику питому вагу серед гострих сезонних гарячкових захворювань становить Західнонільський енцефаліт. Природні вогнища його виявлені в основному у лісостепових і степових регіонах України. Активні вогнища, що проявляються спорадичними і груповими захворюваннями людей, виявлені в Закарпатській, Львівській, Хмельницький, Черкаській, Херсонській і Запорізькій областях. Дослідженнями, що проведені науковцями лабораторії арбовірусних інфекцій Львівського НДІЕГ, виявлено антиген вірусу Західного Нілу в кровососних комарах із Рівненської області, що узгоджується з даними білоруських дослідників про циркуляцію цього вірусу в поліських ландшафтах та не виключає участі у трансмісії вірусу крім комарів, іксодових кліщів.
Лихоманка Західного Нілу характеризується літньо-осінньою сезонністю. В процес циркуляції вірусу в природі втягнені комарі, кліщі, птахи, гризуни, дикі тварини і ВРХ. Сільське населення, працівники тваринницьких ферм і лісового господарства можуть заражатися від спонтанно інфікованих кліщів, знятих з худоби, роздавлюванні їх і потраплянні вмісту кліща на ушкоджену шкіру, при догляді за хворими тваринами. Вірус Західного Нілу може бути етіологічним фактором різноманітних гарячкових станів (ГРЗ, бронхопневмонія, бронхіт), серцево-судинної системи (міокардит, ревмокардит, гострий ревматизм), центральної нервової системи.
Циркуляція хантавірусів в Україні встановлена повсюдно. Спалахи геморагічної гарячки з нирковим синдромом виявлені в Закарпат-ській та Івано-Франківській областях, спорадичні випадки захворювання спостерігаються майже у всіх областях України. Широкий діапазон клінічних проявів при геморагічній гарячці з нирковим синдромом (ГГНС), яких нараховується понад 70 симптомів, ускладнює диференційну діагностику ГГНС від інших подібних за синдромальними комплексами захворювань (лептоспіроз, гострий гломерулонефрит, гострий пієлонефрит та інші), що часто призводить до помилок при постановці клінічного діагнозу. Тому лише специфічна лабораторна діагностика є підставою для встановлення діагнозу ГГНС. Специфічна лабораторна діагностика хантавірусних інфекцій спрямована на виявлення антитіл у сироватках крові, антигенів у органах, вірусного геному і виділення вірусу. Дослідження, за винятком серологічних, проводиться лише у спеціалізованих лабораторіях, що мають допуск до роботи із збудниками 2 групи патогенності, що суттєво обмежує їх використання і постановку в реальній практичній роботі. На сьогодні серологічна діагностика ГГНС проводиться з використанням реакцій непрямої імунофлуоресценції, гальмування гемаглютинації, імуноферментного аналізу, імунохроматографічного аналізу, інформативність яких сягає 96-98%. «Золотим стандартом» на сьогодні за специфічністю та чутливістю є полімеразна ланцюгова реакція, а не вірусологічний метод. Розмаїття клінічних проявів ГГНС вимагають обов’язкового проведення специфічного лабораторного обстеження всіх хворих, які мають гарячку більш як три дні, що проживають або прибули з відомих осередків ГГНС.
Третій рік продовжується співпраця лікувальних закладів нашої області з Львівським НДІ епідеміології та гігієни щодо вивчення епідситуації з арбовірусних природновогнищевих інфекційних захворювань та хвороби Лайма. Сироватки крові від таких хворих та проби з об’єктів довкілля необхідно направляти в лабораторію відділу ОНІ Рівненської облСЕС для подальшого скеровування в центр арбовірусних захворювань.
 
< Попередня   Наступна >

Номери газети

Архів номерів газети

Зараз на сайті

Зараз на сайті: 3 гостей

Пропонуємо друк медичних бланків - звертайтеся до редакції газети